Практичні прийоми імплементації ідей здоров’язбереження

Шукалюк Г. П. Практичні прийоми імплементації ідей здоров’язбереження // «Психолого-педагогічні аспекти навчання дорослих в системі неперервної освіти»: матеріали ІV Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (29 листопада 2018 р.) – Біла Церква: БІНПО ДВНЗ УМО, 2018. – С.313–318.

усміхнений автомеханік у спецодязі

Ключові проблеми впровадження компетентісного підходу в освіті розглядають науковці розвинених країн Європи та світу, вивчають колективи відомих міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку, Міжнародний департамент стандартів та ін. Компетентісного орієнтований підхід до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром і для освітянської спільноти в Україні [4, с. 77].

Поняття «компетентність» передбачає наявність як ціннісного ставлення, так і досвіду діяльності у певному напрямку. Тому очевидно, що для ефективного розвитку здоров’язбережувальної компетентності педагогам необхідні такі методичні прийоми, застосування яких дозволило б здобувачам освіти досягти обох цілей: провадити діяльність (здобувати професію) і формувати систему цінностей (етичне ставлення, моральні ідеали). Зрозуміло, що для успішної імплементації ідей здоровязбереження у педагога також повинні бути сформовані мотивація на збереження здоров’я (свого й учнів) та цілісна система валеологічних цінностей, у якій здоров’я має займати одне з провідних місць. Необхідною умовою здатності педагога формувати здоров’язбережувальну компетентність учнів є база знань із проблеми здоров’язбереження відповідно до специфіки професій, за якими здійснюється підготовка у конкретному ПТНЗ, а також відповідні вміння й навички, необхідні для здійснення здоров’язбережувальної діяльності. Здоровий спосіб життя повинен бути для педагога життєвим пріоритетом, тоді сам педагог зможе стати для своїх учнів взірцем [5, с.23]

Слід також враховувати соціальний аспект здоров’язбереження, адже група учнів — це особливий колектив. Педагогам варто працювати над тим, аби в групі панувала атмосфера підтримки, доброзичливості, співпраці. Якщо група дружня — учні радо проводять час разом, беруть активну участь у позакласних заходах, спортивних змаганнях, тобто проводять дозвілля продуктивно. Щоденний вияв учнями поваги один до одного сприяє підвищенню їх самооцінки, а людина, яка себе цінує, буде вести здоровий спосіб життя. Тривалий час роботи у такому ключі дозволив мені виробити власний підхід до розвитку здоров’язбережувальної компетентності. Орієнтація молоді на дотримання стандартів безпеки праці у рамках такого підходу розглядається як наслідок розуміння учнями зв'язку між безпечною поведінкою (в тому числі безпечною працею) та успішною самореалізацією і соціалізацією. Результатом розвитку здоров’язбережувальної компетентності є не просто знання, вміння, навички, а й формування в учнів системи цінностей, у центрі якої — життя і здоров’я як власне, так і оточуючих. Для досягнення таких результатів мною розроблені і активно застосовуються психолого-педагогічні прийоми, які мають на меті розвивати в учнів здатність:

  • вести здоровий спосіб життя;
  • розуміти взаємну обумовленість власної безпеки й безпеки оточуючих;
  • адекватно оцінювати свою поведінку, а також поведінку оточуючих;
  • розуміти й активно використовувати взаємний вплив працівника й умов праці;
  • регулювати діяльність, спрямовану на збереження здоров’я;
  • формувати та реалізовувати власні здоров’язбережувальні ідеали [6, с.38–39].

Важливо сприяти зміцненню впевненості учнів у власній спроможності працювати безпечно і дотримуватися вимог охорони праці. Опиратися при цьому можна на результати самоаналізу здобувача освіти, а також на його позитивинй досвід прийняття рішень щодо безпеки.

Як елемент уроку можна провести бесіду для відшукання прикладів такого досвіду. Кожен учень опинявся у ситуації, коли він швидко зреагував, правильно діяв у критичних умовах. Такі вчинки не обов’язково мають бути масштабні та значущі. Головне — віднайти позитивний досвід розв’язання проблеми. Акцентуємо увагу учнів на тому, що вони можуть розв’язувати проблеми, оцінювати ситуацію, приймати рішення і діяти. [7, с.42]

В ході професійної діяльності молоді люди, ймовірно, стикатимуться з проблемами різного роду.

Позитивного змісту можна надати навіть негативним моментам, виявляючи можливі переваги несприятливих ситуацій: саме в таких ситуаціях ми вчимося спрямовувати зусилля на ефективне вирішення проблем [2, p.335].

Вивчаючи прийоми оживлення потерпілих при нещасних випадках, наприклад, часто-густо виникає питання «Я знаю теорію. Але коли переді мною буде реальний потерпілий із кровотечею чи відкритим переломом, чи зможу я опанувати себе і надати домедичну допомогу потерпілому?». Нещасні випадки непередбачувані, ми не можемо обирати, хто саме опиниться біля потерпілого, а отже, питання «Чи я зможу?» у такій ситуації — недозволена розкіш. Тому завдання викладача — допомогти кожному учневі віднайти внутрішні ресурси, щоб за потреби діяти впевнено. Суб’єктивну впевненість у своїх силах підтримуємо об’єктивними даними: визначаємо тип темпераменту працівників (наприклад, за тестом Айзенка). Зосереджуємося на сильних сторонах кожного:

  • Ви флегматик? Чудово! Ваша врівноваженість допоможе зосередитися і спокійно й впевнено виконати необхідні дії.
  • Меланхолік? Прекрасно! Ваша схильність до глибоких переживань не дозволить лишитися байдужим до чужої біди. Саме ви з турботою поставитеся до потерпілого й надасте йому домедичну допомогу. А завдяки емоційності залучите перехожих.
  • Сангвінік? Отже, енергійні й легко підлаштовуєтеся під обставини. Ви здатні оцінити ситуацію й організувати надання домедичної допомоги.
  • Холерик? Саме ви швидко зреагуєте й допоможете потерпілому. [7, с.42]

Аби переконати кожного учня, що він здатний безпечно й ефективно працювати в колективі, на основі самоаналізу доцільно допомогти кожному учню відмітити уже наявний в нього досвід щоденного дотримання вимог безпеки. Акцентуємо увагу майбутніх кваліфікованих робітників на тому, що вони можуть дотримуватись вимог охорони праці, приймати правильні рішення щодо безпеки і працювати безпечно. Для цього пропонуємо учням навести приклади дій, які вони виконують до початку роботи, під час роботи та після її закінчення. Спільними зусиллями формуємо на дошці або фліп-чарті схему «Наша безпечна поведінка» (мал. 1).

вправа "Наша безпечна поведінка"
Мал. 1. Вправа «Наша безпечна поведінка»

Усвідомленню учнями зв’язку здоров’я і загального благополуччя   сприяє виконання вправи «Безпека праці і моє щастя», зміст якої наступний Педагог пропонує учням разом визначити, що потрібно людині для благополучного, щасливого життя. Усі пропозиції учні записують на дошці. Тоді педагог пропонує схожі за змістом пропозиції об’єднати, й таким чином усе розмаїття чинників зводиться до основних складових, наприклад: сім’я, здоров’я, освіта, робота, творчість, друзі. Далі учні об’єднуються у групи, кожна з яких навмання обирає аркуш з одним із чинників і завдання: «Поміркуйте, як безпека вашої праці впливає на… (сім’ю, здоров’я, освіту, роботу, творчість, друзів)». Групи по черзі презентують свої напрацювання і, за бажанням, доповнюють виступи інших. Таким чином, учні разом формулюють висновок про те, що безпечна праця позитивно впливає на всі аспекти життя людини.

Дотримання вимог охорони праці необхідне не лише для тривалого й успішного професійного життя. Варто пам’ятати, що здоров'я — це не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів; воно є станом повного фізичного, душевного і соціального благополуччя [1, р.1]. Як бачимо, ідея здоров’язбереження включає в себе усвідомлення людиною взаємної обумовленості власної безпеки й безпеки оточуючих.

Для успішної професійної діяльності здобувач професійної освіти повинен бути конкурентоспроможним на ринку праці. При працевлаштуванні каменем спотикання для молодого кваліфікованого робітника часто є відсутність досвіду роботи. Однак, це можна компенсувати відкритістю молодої людини, готовністю до змін — за умови, що ця людина свідомо підходить до свого професійного розвитку, розуміє необхідність навчання протягом життя (Life Long Learning) та бачить свій професійний розвиток як інтегральну частину особистісного розвитку.

Вітчизняний і зарубіжний досвід свідчить, що завдяки трудовій активності, розвитку і накопиченню переваг у знаннях, практичних навичках, активній життєвій позиції, молоді люди більш успішно проходять випробування на перших робочих місцях і успішно будують кар’єру надалі [3, с.29]. Здатність молодої людини цілеспрямовано планувати власний розвиток допомагає формувати вправа «Квіти майбутнього». На дошці закріплений макет землі/ґрунту (або виконане відповідне зображення) за розмірами достатньо великий, щоб робити на ньому записи. Педагог пропонує учням уявити своє майбутнє: чого вони хочуть досягти, якими стати, що хочуть мати (сформулювати кілька пунктів). Далі учням пропонується на аркушах паперу (у формі пелюстки) написати одну з цілей (стати професіоналом, розвинути силу волі, купити автомобіль тощо). Свої аркуші-пелюстки кожен об’єднує у квітку (мал. 2).

Перша частина вправи «Квіти майбутнього»: написи на пелюстках

Мал. 2. Перша частина вправи «Квіти майбутнього»

Після того, як учні закріплять свої квіти над зображенням ґрунту, педагог звертає увагу присутніх на розмаїття квітів і зауважує, що для такого пишного цвітіння потрібен родючий ґрунт — наші здібності, можливості, а головне — готовність докладати зусиль до досягнення своєї мети.

Далі педагог пропонує учням написати на «ґрунті» те, що забезпечить «цвітіння» квітки: навички, риси характеру, вміння, особливості поведінки, які дозволять досягти успіху в житті (мал. 3, 4). Детально обговорюються ті пункти, які стосуються безпеки праці: акуратність, пунктуальність, наполегливість, повага до оточуючих, здоровий спосіб життя. Доцільно звернути увагу учнів на те, що зараз у їхньому житті особливий етап: вони здобувають професію, яка дозволить у майбутньому досягти поставлених цілей: особистісного розвитку, достатку, творчого самовираження. Тому пункти, які стосуються безпеки праці, названі учнями дуже доречно, адже їх наявність говорить про свідоме ставлення майбутніх кваліфікованих робітників до здоров’язбереження.

Друга частина вправи «Квіти майбутнього»: написи "грунту"

Мал. 3. Друга частина вправи «Квіти майбутнього»

Плакат, створений в ході виконання вправи «Квіти майбутнього»

Мал. 4. Плакат, створений в ході виконання вправи «Квіти майбутнього»

Перспективність запропонованих психолого-педагогічних прийомів забезпечена виявленими можливостями імплементації ідей здоров’язбереження здобувачів професійної освіти в процесі вивчення дисципліни «Охорони праці».

Такий підхід до викладання охорони праці — результат тривалої практичної роботи у даному напрямку та узагальнення набутого педагогічного досвіду. Основні положення й результати роботи викладено в працях, що опубліковані у педагогічних та науково-виробничих виданнях, а також презентовані педагогам закладів професійної освіти на засіданні Школи передового педагогічного досвіду (НМЦ ПТО у Рівненській обл.), на інтернет-семінарах та вебінарах з охорони праці. Детальніше зі згаданими працями можна ознайомитися на сайті викладача http://op.rv.ua/publikaciyi

Описаний підхід адаптований для навчання працівників, яке проводиться Службами охорони праці на підприємствах. Досвід такої адаптації опублікований у спеціалізованій пресі [7] й сприяє відповідності кваліфікації працівників вимогам сучасного ринку праці. Запропонований підхід може бути корисним як для педагогів професійної освіти, так і для представників науково-педагогічної громадськості, які цікавляться проблематикою й особливостями імплементації ідей здоров’язбереження.

Список використаних джерел:

  1. Constitution of The World Health Organization, на офіційному сайті ВООЗ: http://www.who.int/governance/eb/who_constitution_en.pdf
  2. Fredrickson B. The Value of Positive Emotions // American Scientist, Volume 91 2003 Sigma Xi, The Scientific Research Society. р.330–335.
  3. Голбанос С. С., Семикіна М. В. Конкурентоспроможність молоді на ринку праці в умовах системної кризи. Наукові записки національного технічного університету. Економічні науки, 2015, вип.27. С.28–35.
  4. Кирій С. В., Стельмах Н. А. Компетентнісний підхід в освіті: теоретичні засади і практика реалізації. Рідна школа: журнал №4–5 (квітень–травень) 2014, С.77–80.
  5. Шукалюк Г. П. Готовність педагогів ПТНЗ до розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів // Методичний  вісник: Інформаційно-методичний збірник. Рівне: НМЦ ПТО, 2018. — №1. — С.22–25
  6. Шукалюк Г. П. Практична реалізація принципу здоров’язбереження у професійній підготовці кваліфікованих робітників // Пошук ефективних форм, методів організації навчально¬виробничого процесу, розробка, моделювання та реалізація освітніх технологій: матеріали обласного Інтернет¬семінару (12 листопада 2018 року).  С.37–41.
  7. Шукалюк Г. П. 8 порад, як ефективно навчити працівників прийомам домедичної допомоги // Довідник спеціаліста з охорони праці: журнал. — 2018. — №1. — С. 41–43.

 

Категорія: