Шукалюк Г. П. Проблема оцінювання інноваційної діяльності педагогів у структурі інноваційного менеджменту закладу професійної освіти // «Наука, освіта і суспільство: світові тенденції та регіональний аспект»: Зб. тез доповідей міжнародної наук.-практ. конф. (Полтава, 8 квітня 2022 р.). Полтава: ЦФЕНД, 2022. – С.13–16.
Інноваційні процеси для України є пріоритетом, оскільки саме інновації сьогодні визначають темпи загального розвитку держави. Однак, ефективні механізми управління цими процесами ще тільки належить створити. У сучасному світі освіта, орієнтована на майбутнє — невід’ємна складова соціокультурного середовища.
Разом із тим, впровадження нової ідеї, проекту або технології часто наштовхується на різні перешкоди, які названо антиінноваційними бар'єрами [1, с. 49].
Завдання закладу професійно освіти — підготовка конкурентоспроможних фахівців, забезпечення їх високого професійного рівня та мобільності, створення умов для максимального розкриття талантів і творчого потенціалу молодих працівників, — спонукає до розвитку та оновлення всіх сфер соціального і духовного життя суспільства, потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.
Щоб забезпечити такий рівень освіти, сучасна управлінська діяльність повинна мати інноваційний характер, тому нині у полі зору сучасних керівників навчальних закладів, органів управління освітою, учених і педагогів перебуває питання управління інноваційною діяльністю в закладах освіти [2, с.109-110].
Можливість ефективної інноваційної діяльності забезпечується створенням у закладі освіти середовища, орієнтованого на підтримку інновацій. Закономірно постає питання про оцінку активності та ефективності такої діяльності.
Оцінка ефективності роботи педагога традиційно покладена на атестаційну комісію першого рівня. До складу цієї комісії, як відомо, входять працівники навчального закладу.
З одного боку, це дозволяє глибоко вивчити систему роботи педагога (адже члени атестаційної комісії мають можливість відвідувати уроки й інші заходи, вивчати документацію на протязі усієї процедури атестації, тобто з жовтня до березня).
З іншого боку, це створює передумови для виникнення конфлікту інтересів. Тривала робота пліч-о-пліч згуртовує колектив, сприяє формуванню дружніх стосунків. Це позитивно відображається на психологічному кліматі колективу; на жаль, це й же фактор знижує ймовірність об’єктивності оцінювання роботи педагога його колегами.
Проблема об’єктивності оцінювання діяльності педагога включає в себе й оцінювання його інноваційності. Наразі залишається відкритим питання визначення релевантності існуючих методичних підходів провадження та оцінювання інноваційної діяльності педагога.
Потребує вирішення проблема ідентифікації та вибору критеріїв оцінювання діяльності педагога за інноваційною компонентою. Потреба в таких критеріях продиктована часом. Способи організації роботи педагогів суттєво змінилися за останнє десятиліття. Змінилися й види діяльності, до яких ми вдаємося при підготовці до уроків. Необхідність постійно освоювати нові технології часто викликає занепокоєння, особливо у педагогів старшого покоління. Живучи в цифровій ері, ми все більше часу проводимо за комп’ютерами чи мобільними пристроями, адже нездатність оволодіти сучасними технологіями ставить під питання можливість інноваційної діяльності педагога [3, с.24].
Яким має бути механізм стимулювання інноваційної діяльності, яких підходів варто дотримуватися при формуванні системи стимулів і як інтеріоризувати ці стимули?
До вирішення поставлених задач варто підходити комплексно, вживши ряд заходів:
- розробка методів персонального мотивування педагогів до інноваційної діяльності (та дослідження ефективності цих методів, із чого слідуватиме висновок про їх доцільність);
- напрацювання механізмів виявлення та оцінки економічного ефекту інноваційної діяльності ЗПО;
- постійна робота над методичним забезпеченням інноваційної діяльності колективу ЗПО.
Об’єктивний аналіз результатів роботи у запропонованих напрямках дасть змогу проаналізувати різні варіанти пошуку й оцінювання управлінських рішень для підвищення ефективності роботи педагогічного колективу за інноваційною складовою.
Інноваційний менеджмент закладу освіти включає стратегію і тактику. Стратегія визначає загальний напрямок розвитку. Тактика — це конкретні методи та прийоми для досягнення поставленої мети у конкретних умовах (мал.1).
Мал.1. Структура системи інноваційного менеджменту закладу професійної освіти
При інноваційній спрямованості закладу професійної освіти педагогічний колектив створює затребувані ринком праці інтелектуальні продукти, які надають закладу додаткової цінності з погляду розвитку регіону й держави.
З цього погляду інноваційний менеджмент ЗПО набуває інституційного значення. Критичними є наявність таких ознак, як
- структурна оформленість інноваційної сфери;
- налагоджена система управління інноваціями;
- наявність у колективі спеціалістів із відповідною підготовкою, наділених повноваженнями приймати рішення та нести відповідальність за результати інноваційної діяльності.
Інноваційна діяльність ЗПО — це постійний пошук нових ідей, індивідуальна та колективна робота над інтелектуальними продуктами. Здійснення інновацій можливе за умови трансформації взаємодій у педагогічному колективі. Очевидно, що директивні методи керування тут неефективні. Натомість, гнучкість внутрішніх організаційних структур і відкритість ініціативам дозволяють створити у закладі освіти середовище, сприятливе для вільного вираження нових ідей і реалізації інноваційної діяльності.
Література
- Інноваційна діяльність педагога: від теорії до успіху. Інформаційно-методичний збірник / Упорядник Г.О. Сиротенко. — Полтава: ПОІППО, 2006. – 124 с.
- Литвин Л. Менеджмент освітніх інновацій: сутність та особливості впровадження [Електронний ресурс] / Л. Литвин, Р. Горбатюк // Соціально-економічні проблеми і держава. — 2013. — Вип. 1 (8). — С. 108-115. — Режим доступу до журн. : http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2013/13llmtov.pdf.
- Шукалюк Г. П. Готовність педагогів ПТНЗ до розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів // Методичний вісник: Інформаційно-методичний збірник. Рівне: НМЦ ПТО, 2018. — №1. — С.22–25.
