Готовність педагогів ПТНЗ до розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів

Шукалюк Г. П. Готовність педагогів ПТНЗ до розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів // Методичний вісник: Інформаційно-методичний збірник. Рівне: НМЦ ПТО, 2018. — №1. — С.22–25.

 

Одним із провідних напрямів розвитку освіти в Україні визнається збереження здоров’я учнів. Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми, зокрема робіт Н. Васіної, А. Зубко, О. Матафонової, А. Москальової, Е. Шатрової та інших, дає підстави стверджувати, що ефективність педагогічної діяльності в галузі збереження та зміцнення здоров’я учнів головним чином залежить від рівня відповідної підготовки педагогів [2].

здоров'я працівника Здоров’язбережувальна компетентність майбутнього кваліфікованого робітника — інтегральний результат його навчання в професійно-технічному навчальному закладі. На формування цієї компетентності впливають не тільки конкретні прийоми навчання, застосовувані викладачами й майстрами виробничого навчання, а й загальна атмосфера навчального закладу.

Націленість учнів до здоров’язбереження досягається паралельною роботою педагогів у двох напрямках.

По-перше, працівники навчального закладу повинні створювати в навчальному закладі атмосферу, яка дозволила б учням органічно поєднувати оволодіння обраною професією та набуття навичок безпечного виконання робіт, сприяла б усвідомленню відповідальності кожного за збереження життя і здоров’я свого та оточуючих.

По-друге, при виборі педагогічних технологій слід орієнтуватися на ті, котрі дозволяють формувати культуру безпеки праці, виховувати повагу до життя і здоров’я свого та оточуючих. Тісний зв'язок із обраною професією забезпечує високий рівень мотивації, викликає інтерес до змісту поставлених проблем. Рівень складності повинен відповідати реальним можливостям учнів: це дасть їм змогу відчути свою здатність вирішувати проблеми, що виникатимуть перед ними у професійній діяльності. Прийоми навчання варто обирати такі, що виявляють, задіюють і збагачують суб'єктивний досвід учня, спрямовують пізнавальні здібності кожного учня у напрямку здоров’язбереження.

здоров'я працівника Зважаючи на вимоги Державного стандарту професійно-технічної освіти, процес розробки робочих навчальних програм та планів уроків повинен включати підготовку викладача до:

  • формування в учнів мотивації до дбайливого ставлення до життя та здоров’я, сталої мотиваційної установки на здоровий спосіб життя як провідної умови збереження й зміцнення здоров’я;
  • стійких переконань щодо пріоритету здоров’я як основної умови реалізації фізичного, психічного, соціального та духовного потенціалу людини з урахуванням її індивідуальних особливостей;
  • виховання в підлітків бережливого, дбайливого й усвідомленого ставлення до власного здоров’я як однієї з найвищих людських цінностей, потреби самопізнання та всебічного самовдосконалення; ознайомлення учнів з основними принципами й закономірностями життєдіяльності людини в природному та соціальному середовищах, спрямованої на збереження життя й зміцнення здоров’я, шляхами й методами збереження життя та зміцнення всіх складових здоров’я;
  • навчання учнів методам самозахисту в умовах загрози для життя, самооцінки й контролю стану та рівня здоров’я протягом усіх років навчання.

Зрозуміло, що для виконання відповідних завдань у педагога також мають бути сформовані мотивація на збереження здоров’я (свого й учнів), цілісна система валеологічних цінностей, у якій здоров’я має займати одне з провідних місць. Необхідною умовою здатності педагога формувати здоров’язбережувальну компетентність учнів є база знань із проблеми здоров’язбереження відповідно до специфіки професій, за якими здійснюється підготовка у конкретному ПТНЗ, а також відповідні вміння й навички, необхідні для здійснення здоров’язбережувальної діяльності. Здоровий спосіб життя повинен бути для педагога життєвим пріоритетом, тоді сам педагог зможе стати для своїх учнів взірцем.

здоров'я працівника Сучасні дослідження з проблеми здоров’язбереження та реальний рівень стану здоров’я вчителів засвідчують, що особисте розуміння сутності здоров’я як цінності залишається в педагогів на досить низькому рівні. Високе психофізіологічне й емоційне навантаження, порушення режиму праці й відпочинку, нераціональне харчування, гіподинамія, невпевненість у своєму майбутньому, зміна місця мешкання та багато інших факторів вимагають від педагога мобілізації сил для адаптації до нових умов проживання й подолання складних життєвих ситуацій [2].

Способи організації роботи педагогів суттєво змінилися за останнє десятиліття. Змінилися й види діяльності, до яких ми вдаємося при підготовці до уроків. Необхідність постійно освоювати нові технології часто викликає занепокоєння, особливо у педагогів старшого покоління. Живучи в цифровій ері, ми все більше часу проводимо за комп’ютерами чи мобільними пристроями, адже нездатність оволодіти сучасними технологіями ставить під питання можливість інноваційної діяльності педагога.

Сприйняття нових ідей, інновацій у галузі педагогіки складний багатоетапний розумовий процес.

Інноваційна педагогічна діяльність вчителя буде продуктивною тільки тоді, коли він повністю відмовиться від відомих штампів, стереотипів у навчанні, вихованні й розвитку особистості, діючих нормативів, створить нові цілі та принципи своєї діяльності. Інноваційний потенціал навчального закладу залежить від кількості педагогів, які з яскраво вираженим новаторським духом завжди першими охоче сприймають нове як позитивне. Вони вміють розв’язувати нестандартні завдання, часто самі створюють і розробляють педагогічні освітні інновації [1].

Перспективним напрямком використання таких інновацій є галузь охорони праці. Пропаганда безпечних умов праці давно вийшла за межі цехів виробництв. Сьогодні охорона праці — один із пріоритетних напрямків розвитку суспільства.

здоров'я працівника Тому система уроків має бути побудована таким чином, щоб забезпечувати не просто узагальнення і систематизацію знань, а й виявлення суб'єктивного досвіду учнів, а компетентність майбутніх кваліфікованих робітників повинна розглядатися як інтегрований результат уроків теоретичного й виробничого навчання. Такі уроки сприяють розширенню обсягу знань, їх структуруванню, інтегруванню [3].

Як бачимо, розвиток здоров’язбережувальної спрямованості діяльності викладачів ПТНЗ набуває визначального значення і передбачає вироблення в педагогів ціннісних установок і стійких мотивацій до розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів. Цей компонент являє собою комплекс дій, спрямованих на розвиток системи цінностей особистості педагога (провідна цінність — здоров’я), які мотивують його до здоров’язбережувальної діяльності та до активного залучення до цієї діяльності учнів. Проявляється це в інтересі та потребах викладача (майстра виробничого навчання) ПТНЗ до формування здоров’язбережувальної компетентності учнів. До основних завдань цього компоненту належать: формування в учнів стійкої особистої мотивації на збереження та зміцнення здоров’я; прийняття здорового способу життя як більш раціонального способу реалізації своїх професійних планів; формування в учнів навичок здоров’язбережувальної організації інтелектуальної діяльності, а також профілактики нервово-емоційної та психологічної втоми; формування в учнів уявлення про збереження здоров’я в ході майбутньої професійної діяльності; розвиток уміння самостійно орієнтуватися в питаннях збереження індивідуального здоров’я й здоров’я оточуючих; формування в учнів ієрархії життєвих цінностей, у якій здоров’я займає одне з провідних місць [2].

здоров'я працівника Важливим результатом правильної організації  підготовки викладача (майстра) ПТНЗ до розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів має стати ієрархія цінностей самого педагога, в якій одне з провідних місць посідають цінності здорового способу життя й збереження здоров’я — свого й учнів.

 

Використані джерела

  1. Пензай Л. І. Готовність до інноваційної діяльності як особливий вид творчого розвитку педагога. Форум педагогічних ідей «Урок». Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/administration/38257/
  2. Поліщук Н. М. Поетапна реалізація моделі підготовки вчителя в системі післядипломної освіти до розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів. // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2013,  №5 (31).
  3. Шукалюк Г. П. Розвиток здоров’язбережувальної компетентності учнів ПТНЗ шляхом реалізації міжпредметних зв’язків // Впровадження компетентісного підходу в навчально-виховний процес закладів системи ПТО: матеріали обласного інтернет-семінару. — Рівне, НМЦ ПТО 2017. — С. 123–126.

 

 

Категорія: