Розвиток здоров’язбережувальної компетентності учнів ПТНЗ шляхом реалізації міжпредметних зв’язків

Шукалюк Г. П. Розвиток здоров’язбережувальної компетентності учнів ПТНЗ шляхом реалізації міжпредметних зв’язків // Впровадження компетентісного підходу в навчально-виховний процес закладів системи ПТО: матеріали обласного інтернет-семінару. — Рівне, НМЦ ПТО 2017. — С. 123–126.

 

За сучасної економічної ситуації в Україні значно зросли вимоги до професійної підготовки майбутніх фахівців. Різноманітні підприємства, особливо нової формації, воліють отримувати фахівців максимально високої професійної кваліфікації. Процес підготовки таких фахівців починається у професійно-технічному навчальному закладі.

Професійне навчання сприяє вихованню в учнів творчого ставлення до праці, вміння самостійно приймати те чи інше рішення, застосовувати на практиці здобуті знання тощо. Одне тільки те, що професійна підготовка учнів проходить у спеціальних приміщеннях — майстернях, де майстер дає інформацію про сучасне виробництво, сприяє формуванню та усталенню інтересів до обраних професій, є найважливішим етапом для якісного формування в учнів мотивів подальшої професійної адаптації, уявлень про основні, найнеобхідніші на даний час регіону, галузі практичної діяльності, основи сучасного виробництва, існуючий професійний попит на робітничі професії.

Реалізація Законів України «Про освіту» [1], «Про професійно-технічну освіту» [2] та перехід професійно-технічних навчальних закладів України на зміст і структуру навчання, викладені у Державних стандартах професійно-технічної освіти (ДС ПТО), потребують змін у процесі навчання й виховання учнів, розробки нових підходів до формування у них ключових компетентностей.

Одним із шляхів практичної реалізації зазначеної мети є імплементація міжпредметних зв’язків. Їх основною метою є забезпечення цілісного сприйняття учнем професії, розуміння необхідності знань і вмінь, що здобуваються при вивченні кожного з предметів.

Міжпредметні зв’язки займають важливе місце в педагогічній практиці ПТНЗ і широко використовуються викладачами як спецдисциплін, так і предметів загальноосвітнього циклу. Але вони часто не систематизовані і не завжди для учнів очевидні можливості застосування отриманих знань у майбутній професійній діяльності.

Таким чином, ми бачимо, що розробка методики використання міжпредметних зв’язків та їх практична реалізація у вигляді конкретних уроків у ПТНЗ потребує вдосконалення, а зміст матеріалу і форма його викладення потребує приведення у відповідність до парадигми компетентісно зорієнтованої педагогіки.

На уроках теоретичного та виробничого навчання учні ознайомлюються з основами виробничих технологій, особливостями умов праці, випробовують свої сили на практиці, у процесі цих уроків формується їхня майбутня професійна придатність.

Одним із провідних напрямів розвитку освіти в Україні визнається збереження здоров’я учнів. Аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми, зокрема робіт Н. Васіної, А. Зубко,О. Матафонової, А. Москальової, Е. Шатрової та інших, дає підстави стверджувати, що ефективність педагогічної діяльності в галузі збереження та зміцнення здоров’я учнів значною мірою залежить від рівня відповідної підготовки педагогів [3, с. 302].

Зважаючи на вимоги Державних стандартів професійно-технічної освіти, процес розробки робочих навчальних програм та планів уроків повинен включати підготовку викладача до: 
  • формування в учнів мотивації до дбайливого ставлення до життя та здоров’я, сталої мотиваційної установки на здоровий спосіб життя як провідної умови збереження й зміцнення здоров’я;
  • стійких переконань щодо пріоритету здоров’я як основної умови реалізації фізичного, психічного, соціального та духовного потенціалу людини з урахуванням її індивідуальних особливостей;
  • виховання в підлітків бережливого, дбайливого й усвідомленого ставлення до власного здоров’я як однієї з найвищих людських цінностей, потреби самопізнання та всебічного самовдосконалення; ознайомлення учнів з основними принципами й закономірностями життєдіяльності людини в природному та соціальному середовищах, спрямованої на збереження життя й зміцнення здоров’я, шляхами й методами збереження життя та зміцнення всіх складових здоров’я;
  • навчання учнів методам самозахисту в умовах загрози для життя, самооцінки й контролю стану та рівня здоров’я протягом усіх років навчання та протягом життя.

Зрозуміло, що для виконання відповідних завдань у викладача також мають бути сформовані мотивація на збереження здоров’я (свого й учнів), цілісна система валеологічних цінностей, у якій здоров’я має займати одне з провідних місць, необхідна база знань із проблеми здоров’язбереження відповідно до специфіки професій, за якими здійснюється підготовка у конкретному ПТНЗ, а також відповідні вміння й навички, необхідні для здійснення здоров’язбережувальної діяльності.

Сучасні дослідження з проблеми здоров’язбереження та реальний рівень стану здоров’я вчителів засвідчують, що особисте розуміння сутності здоров’я як цінності залишається в педагогів на досить низькому рівні. Високе психофізіологічне й емоційне навантаження, порушення режиму праці та відпочинку, нераціональне харчування, гіподинамія, криза моральних цінностей, невпевненість у своєму майбутньому, зміна місця мешкання та багато інших факторів вимагають від педагога мобілізації сил для адаптації до нових умов проживання й подолання складних життєвих ситуацій [3, с. 304].

Відтак освітнє середовище навчального закладу має стати провідним чинником професійного й особистісного розвитку педагога, адже саме це середовище охоплює комплекс природних і соціальних факторів, які можуть впливати прямо чи опосередковано на якість життя й професійну діяльність майстра виробничого навчання і викладача.

Саме тому визначального значення набуває розвиток здоров’язбережувальної спрямованості діяльності викладачів ПТНЗ. Такий розвиток передбачає формування в педагогів ціннісних установок і стійких мотивацій до розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів. Цей компонент являє собою комплекс дій, спрямованих на розвиток системи цінностей особистості педагога (провідна цінність — здоров’я), які мотивують його до здоров’язбережувальної діяльності та до активного залучення до цієї діяльності учнів. Проявляється це в інтересі та потребах викладача (майстра в/н) ПТНЗ до формування здоров’язбережувальної компетентності учнів. До основних завдань цього компоненту належать: формування в учнів стійкої особистої мотивації на збереження та зміцнення здоров’я; прийняття здорового способу життя як більш раціонального способу реалізації своїх професійних планів; формування в учнів навичок здоров’язбережувальної організації інтелектуальної діяльності, а також профілактики нервово-емоційної та психологічної втоми; формування в учнів уявлення про збереження здоров’я в ході майбутньої професійної діяльності; розвиток уміння самостійно орієнтуватися в питаннях збереження індивідуального здоров’я й здоров’я оточуючих; формування в учнів ієрархії життєвих цінностей, у якій здоров’я займає одне з провідних місць [3, с. 304].

Важливим результатом правильної організації  підготовки викладача (майстра в/н) ПТНЗ до розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів має стати ієрархія цінностей самого викладача (майстра), в якій одне з провідних місць посідають цінності здорового способу життя й збереження здоров’я — свого й учнів.

З огляду на вищесказане, перспективною є робота над розробкою уроків, які дозволяли б реалізувати міжпредметні зв’язки, і при цьому були сфокусовані на розвитку здоров’язбережувальної компетентності та за змістовим наповненням відповідали Державним стандартам професійно-технічної освіти. Над цим працюють педагоги Рівненського професійного ліцею, впроваджують передовий педагогічний досвід і ділиться власним, беручи участь у науково-практичних конференціях та друкуючи свої напрацювання у фахових виданнях. Прикладом такого досвіду може слугувати розробка уроку охорони праці, направленого на розвиток здоров’язбережувальної компетентності верстатників широкого профілю [4, с. 40–42]. Під час уроку учні вивчають особливості безпеки праці при роботі на металообробних верстатах, при цьому згадавши будову верстатів різних груп, особливості їх конструкції та пов’язані з цим питання охорони праці, вивчили особливості обробки металів та їх сплавів.

Навчальний матеріал уроків, побудованих таким чином, забезпечує не просто узагальнення і систематизацію знань, а й виявлення суб'єктивного досвіду учнів, а міжпредметна компетентність майбутніх верстатників розглядається як інтегрований результат уроків теоретичного й виробничого навчання. Такі уроки сприяють розширенню обсягу знань, їх структуруванню, інтегруванню. Раціонально обрані технології навчання сприяють узгодженню суб'єктивного досвіду учнів з науковим змістом знань, здобутих на уроках охорони праці, технології верстатних робіт, матеріалознавства, виробничого навчання, основ правових знань. Сучасні методи навчання стимулюють самостійну діяльність учня, дозволяють йому відчути важливість свого внеску в успіх групи; викладачеві такі методи дозволяють виявити види навчальної роботи, якими самостійно, стійко і продуктивно послуговується учень, здійснити контроль не лише результатів, а й процесу учіння.

Розподіл ролей у групі (як формальний, так і неформальний) дає учням змогу займатися тими видами діяльності, що викликають у них найбільший інтерес, адже учні всередині групи визначають інтенсивність та обсяг такої діяльності. Грамотно скомбіновані технології й методи навчання допомагають учням формулювати цілі, опановувати необхідні навички навчальної діяльності. Ефективність уроків підвищується проблемною постановкою питань, які орієнтують учнів на хід думок, що приведе їх до бажаних результатів.

Таким чином, педагоги Рівненського професійного ліцею сприяють розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів. Досягти цього вдається шляхом формування в них професійно-зорієнтованих мотивів навчально-пізнавальної діяльності, культури безпеки праці, вміння самостійно розпізнавати потенційні небезпеки та встановлювати заходи безпеки, спрямовані на їх усунення.

 
 
Використані джерела:
 
1. Закон України «Про освіту».
2. Закон України  «Про професійно-технічну освіту».
3. Поліщук. Н. М. Поетапна реалізація моделі підготовки вчителя в системі післядипломної освіти до розвитку здоров’язбережувальної компетентності учнів. // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. — 2013. — № 5 (31).
4. Шукалюк Г. П. Міжпредметні зв'язки на уроках охорони праці // Профтехосвіта: журнал. — 2016. —  №4 (88).
 
 
Категорія: